Котики

Спілкування кішок

Котяче привітання

Кішки — соціальні тварини. Особини, які живуть на вулицях, часто створюють окремі колонії самців і самиць. Вони гарно співпрацюють, знайшовши їжу, бездомні тварини приносять її до своїх «братів і сестер».

В кожній колонії є вожак, який домінує над іншими котами і кішками . Кожна кішка дотримується своєї території в колонії (у котів своєї території більше, ніж у кішок). Коти, які знаходяться у пошуку самок, потроху крадуть територію інших кішок. Вони заходять на початок «кордону» і мітять його своїми пахучими мітками. Якщо кіт зайде на територію іншого, і кіт-власник помітить чужого, відбудеться бійка, або, в кращому разі, кіт-чужак просто втече. Хоч коти дуже не люблять чужаків на своїй території, нападають не одразу. Спочатку вони попереджують криками, або шипінням про своє невдоволення. Якщо кіт-власник не надто злий, то він дозволить коту-чужаку залишитися на своїй території. Якщо ж ні — бійки не уникнути. Зазвичай ці бійки не призводять до негативних наслідків, але деякі випадки закінчуються серйозними ранами.
Між кожними територіями котів і кішок є нейтральна земля. Хоч кішки і живуть разом, вони завжди полюють самостійно.

Кіт, готовий до бійки

Кішки мають вербальне спілкування і мову рухів. Їх вербальне спілкування: нявкання, муркотіння, шипіння, гарчання, писк, «щебетання», клацання, і іноді «хрюкання» . Мова рухів виражається у положенні вух, хвоста, лап, всього тіла. Хвіст і вуха мають в спілкуванні котів найважливіше значення. Високо піднятий хвіст свідчить про привітне відношення тварини. Хвіст також може розповісти про положення кішки в соціальній групі, домінування над людьми, чим менш часто піднімається хвіст, тим кішка більш піддається людям. Ніс в спілкуванні кішки також має свою важливу функцію. При зустрічі кішки, якщо вони відразу не налаштовані на бійку, труться носами, тим самим впізнаючи один одного. Деякі кішки в старості починають бути більш агресивними, особливо до молодого покоління. Такій поведінці навіть дали свою назву «Котяча Нетовариська Агресія» 

До людей коти не мають такої прив'язаності, як, наприклад, собаки. Хоча траплялись випадки, коли кішка ставала для людини незамінимим компаньйоном, такі тварини не раз рятували своїх «друзів» від біди. Дружбу між кішкою і людиною майже неможливо зав'язати, якщо кішка вже доросла.

Бурулька — це крижаний сталактит (рідше — висячий полій), який утворюється на краях нависаючих предметів, на скельних виступах, берегових обривах, проводах, галузках дерев і т.д., а також у підземних порожнинах гірських порід при пошаровому наморожуванні повільно стікаючої або капає води. Бурульки звичайно мають конусоподібну форму з вершиною діаметром кілька міліметрів унизу. Будова бурульок подібно з будовою градин.

При випаданні снігу з дощем часто утворюються так звані сніжні бурульки (сталактити), що мають концентричну шаруватість, яка обыычно порушується агрегатами вмерзлих сніжних кристалів. бурульки, що злилися, можуть утворювати гірлянди досить протяжної форми й вигадливих обрисів.

Бурульки утворюються при низьких (мінусових по шкалі Цельсія) температурах, звичайно — кілька градусів нижче нуля, і при надходженні води. Вода може, наприклад, стікати з даху будинку, де сніг тане під впливом сонячних променів або тепла з горищних приміщень. Тала вода під впливом сили ваги стікає вниз, і, завдяки холодному навколишньому повітрю, замерзає. Внаслідок такого намерзання води розмір бурульки збільшується. Якщо сила ваги, що діє на бурульку, у результаті росту маси бурульки перевищить межу міцності льоду в точці початку росту, то бурулька падає. При припиненні надходження талої води ріст бурульки зупиняється, а при температурі вище нуля відбувається зменшення розмірів і маси бурульки за рахунок танення. При температурі нижче нуля бурульки хоча й повільно, але також зменшуються в результаті сублімації (випаровування льоду).

Небо!

Небо — частина атмосфери й зовнішнього космічного простору, видима із поверхні Землі або, загалом, будь-якого астрономічного об'єкта.

Небо над Землею по різному забарвлене в різні періоди доби. Вдень безхмарне небо маєблакитний колір, темніший над головою, світліший над обрієм. Забарвлення неба зумовленерелеївським розсіянням світла на флуктуаціях густини повітря. Вранці і під вечір області над обрієм забарвлені в рожево-червоні кольори. Вночі небо чорне. Впродовж ночі, а іноді й вдень в безхмарному небі видно земний супутник Місяць і зорі.

У хмарну погоду небо затягують хмари. В небі можна також спостерігати інші оптичні явища:веселки, полярне сяйво, блискавки, пасма дощу тощо. 

Нічне небо!

Чому нічне небо чорне? Адже якщо Всесвіт нескінченний, то в напрямку будь-якої точки неба повинна бути нескінченна кількість зірок, світло яких сумуючись, повинно давати нескінченно велику яскравість. Чому ж цього не відбувається? Це так званий "парадокс Шезо-Ольберса" або "фотометричний парадокс". Суть його в тому, що класична фізика затрудняється пояснити, чому вночі темно, якщо Всесвіт нескінченний і незмінний в часі. Парадокс пояснює сучасна космогонія, зокрема, теорія Всесвіту, що розширюється. Це явище було передбачено російським вченим А.Фрідманом, що запропонував теорію нестаціонарного Всесвіту. Ним було доказано, що стаціонарний стан Всесвіту є нестійким, і реальний світ повинен або розширюватися, або стискатися. Спостереження, проведені відомим астрономом Хабблом, показали, що всі об'єкти Світу віддаляються від спостерігача з тим більшою швидкістю, чим далі об'єкт перебуває від спостерігача. Грубою аналогією може бути надута камера футбольного або волейбольного м'яча, на якій нанесена сітка паралелей і меридіанів. Якщо куля буде розширюватися, то сітка розтягується. Спостерігач, поміщений у яку-небудь точку перетину ліній буде бачити, що всі точки відалюються від нього зі швидкістю, тим більшою, ніж далі від спостерігача ця точка розташована. (Абсолютна деформація пропорційна довжині деформуючого об'єкту, тому точки об'єкта, що розтягується, будуть віддалюватись від кінця, звідки ведеться відлік, тим швидше, чим більшою буде довжина, що розтягується). В такому випадку всіх джерел світла, що віддаляються від спостерігача, світло стане приходити, внаслідок ефекту Допплера, з більшими довжинами хвиль, тобто, сильніше зміщеними вбік червоної й інфрачервоної частин спектру. І можна вказати таку точку, від якої буде приходити випромінювання з нескінченно великою довжиною хвилі. Космос - абсолютно чорне тіло із усіх можливих, тому що він без залишків поглинає будь-яке випромінювання, нічого не відбиваючи. Ним поглинаються світло, радіохвилі, ультрафіолетові, рентгенівські й гама промені, будь-яке теплове випромінювання.